Полтавський обласний благодійний фонд
  • (0532) 518 340
  • info@publichealth.org.ua
  • вул. Половка 66-Б, офіс 402,
    36034, м. Полтава
  • Пн-Пт, 9:00-17:00

Мистецький артобстріл у центрі Полтави

Покинуті будинки, наче покинуті старі люди, швидко згасають. Вони руйнуються як фізично, так і «духовно» — їх обживають асоціальні елементи, залишаючи, окрім слідів свого там перебування ще й специфічну атмосферу маргінальних місць десь на окраїні соціалізованого життя міста. Непрохані гості поводяться з нічиїм як з непотребом —  адже це «нічиє», і ніхто за нього не відповідає. Така думка народжується саме зі споглядання зовнішньої неприглядності будівлі: обшарпана і напіврозвалена вона не викликає замилування і захвату. Проте, на щастя, у деяких людей покинуті пам’ятки архітектури викликають не тільки жалість, але й спонукають до активних дій, що дають надію на її відродження. Такою «історією успіху» може похвалитись не кожна покинута будівля.

Так, активісти та волонтери, які намагаються привернути увагу місцевої влади до проблеми руйнування Полтавського петровського кадетського корпусу, колишнього Полтавського артилерійського училища, що вже більше 20 років розсипається у всіх на очах, почали з того, що вирішили прибрати територію поруч з Кадетським.  Поступово, за кілька суботників, очистили не тільки двір, але й деякі приміщення від побутового і будівельного сміття. Ідея провести там масштабну виставку сучасного мистецтва, виникла саме на першому суботнику, який ініціювали студенти та випускники Архітектурного факультету Полтавського національного технічного університету, а також активісти руху за збереження Кадетського корпусу.

Перший «Кадетаріум» став справжньою сенсаційною подією у мистецькому житті міста. Подивитись на виставку прийшли близько тисячі глядачів. І от, заледве через місяць після цього, будівля Кадетського корпусу оживає вдруге і отримує черговий сеанс реанімації — штучної вентиляції приміщень. В рамках мистецького проекту «Кадетаріум 2.0» на стінах, поверх не завжди цензурних надписів попередніх поколінь відвідувачів, з’являються картини,  фото, графіті. В залах, у яких зараз лише злегка вгадується колишня військова строгість, влаштовують перфоманси, аудіо-візуальні інсталяції, міні-спектаклі, майстер-класи, показують танцювальні номери, грає муніципальний духовий оркестр, а ввечері влаштовують великий рок-концерт. Не дивно, що на таку подію прийшло в рази більше відвідувачів.

Про те, що взагалі очікували та яких результатів добиваються організатори виставки, ми запитали у Романа Іщенка —  активіста громадського об’єднання «Чиста Полтава», одного з організаторів обох «Кадетаріумів»: «Такого ажіотажу не чекали, але робили все для того, щоб подія та проблема Кадетського корпусу набула максимального розголосу. Але, в той же час, ми побачили,  що наповнення виставки як і вона сама  є доцільним та, навіть, необхідною для міста. Потрібно продовжувати розвиток даного проекту, навіть без прив’язки до Кадетського. Як результат, проблемою руйнування колишнього Артучилища зацікавилась обласна влада і, можливо, їй буде легше зробити ті необхідні заходи по збереженню та відновленню будівлі.

Також дуже приємно, що «Кадетаріум» вирвався за межі Полтави, про наш проект вже знає столиця».

Редакція «Білої Альтанки» також долучилась до участі у другій мистецькій акції в Кадетському і виставила роботи художників, ілюстраторів, графіків, які у різний час надавали свої роботи для публікації в газеті для оформлення матеріалів. А оскільки виставка зібгалась у часі з Днем пам’яті померлиз від СНІДу, ми розповсюджували літературу, а фахівці проводили консультації бажаючим. На акцію ми взяли ті номери «Альтанки», наповнення яких стосувалось творчості та пам’ятної дати.  Микита Воловод, кореспондент «Альтанки», який майже весь день провів на експозиції, ділиться своїми враженнями про подію: «Ми стояли на першому поверсі зі стендом «Громадського здоров’я», роботами наших ілюстраторів —  Євгена Склярова, Фелікса Бродського, покійного Маріо (Сергія Звенигородського) та портретом Джона Ленона. «Кадетаріум 2.0» відбувався якраз 18 травня, у День пам’яті померлих від СНІДу. За зграями молоді, що увірвалась першою, зайшли літні люди, в яких відчувалась якась напруженість: вони озирались, розпитували, дивувались безкоштовним газетам, брошурам та книгам. Але виходили вони вже зовсім іншими. Хтось усміхненим, хтось задумливим, але кожен зловив «позитивну хвилю» мистецької тусовки, яка була такою незвично-напружуючою для них на вході. Багато хто дякував нам за розповіді та газети. Джон Ленон проводжав їх своїм добрим поглядом :)».

Здається, «Кадетаріум 2.0» довів, що запит на актуальне мистецтво у населення є, як і те, що багатьом небайдужа доля помираючої архітектурної пам’ятки в самому центрі міста. Тим більше, що цього разу урбаністи, архітектори та дизайнери представили кілька проектів реновації корпусу, у яких були показані різноманітні варіанти використання площ Кадетського: від облаштування мистецько-виставкового інформаційно-туристичного центрів до театральної сцени. Велетенські площі Артучилища дозволяють зробити там усе разом взяте і навіть більше. Губернатор області, що був присутній на відкритті експозиції, у свою чергу, пообіцяв створити спеціальну комісію для дослідження стану Кадетського. Отже, процес пішов. І можливо, невдовзі ми зайдемо в Кадетський, на вході якого висітимуть стенди з фотографіями про те, як масштабний проект почався зі звичайного прибирання сміття. І в це дуже хочеться вірити.

Робота Дениса Литвина.

А незабаром — «Кадетаріум 3.0» — 24 серпня. Завітайте. Під час наступного мистецького артобстрілу цей бік вулиці не варто оминати.

 

Ялина, Микита Воловод

Cтатті, інтерв'ю, публіцистика